Не знаю як ви, але, я дуже часто стикаюся з людьми, які постійно сперечаються одне з одним, хто правий, хто більш компетентний в певних питаннях, хто краще знає, як і що потрібно робити… Такі суперечки виникають в різних спільнотах і найчастіше, нічим конструктивним не закінчуються.
Більш того, ініціаторами цих спорів є люди, які здебільшого є “теоретиками”, тобто, не маючи жодних практичних результатів (в реальному житті), вони можуть годинами розповідати про свої теоретичні здібності. Впевнений, що ви також ставали свідками таких багато-годинних розмов (теоретичних лекцій), коли такі “теоретики” намагалися щось довести “практикам”, як правільніше треба робити… А, останні, відповідали їм, як в тому старому анекдоті — «розказати і я можу, ти візьми й зроби!»
Ось у цьому і полягає причина всіх суперечок, між “теоретиками” і “практиками”. Одні дуже гарно знають теорію (але, не мають жодних результатів), а інші на практиці зробили (роблять) конкретні справи. Це фундаментальна відмінність одних від інших, вона настільки вагома, що не дозволяє співрозмовникам почути та зрозуміти одне одного.
Виникає питання, чи можлово цю відмінність подолати, щоб знайти порозуміння? – Так, звичайно можна!
Але, в цьому повинні бути зацікавлені обидві сторони, як і при будь-якому конфлікті. Якщо немає згоди, тоді усі спроби “знайти порозуміння” будуть марні. Хоча на мій погляд, “практики” мають більшу перевагу, щоб довести оточуючим свою позицию і ось чому:
- На відміну від “теоретиків” вони вже мають (добрі чи погані) певні практичні досягнення.
- На відміну від “теоретиків” вони постійно щось роблять (впроваджують) удосконалюючи при цьому свої практичні результати.
Розумію, що прочитав це хтось скаже, так ці ж умовні “практики” змогли б заощадити собі купу сил, власних коштів та життєвого часу, якщо б вони дослухались до рекомендацій “теоретиків”! – Ні, таке трапляється вкрай рідко. Існує дуже мало людей, які дослуховуються або вчаться на чужому досвіді. Переважна більшість вчаться ЛИШЕ на власних помилках, а деякі особи з кліповим мисленням взагалі не схильні чомусь вчитися. Ось так і живемо…))
p.s.
Що робити з усім вищевказаним? 🤔 Треба організовувати і проводити регулярні, щотижневі, публічні та колективні дискусії між людьми, які мають протилежні думки або погляди, але які усвідомлюють, що досягти «спільної мети» можливо за умови об'єднання зусиль (наявних ресурсів, власних компетенцій і фінансів), та які готові до спільних практичних дій!
Тобто, має з'явитись постійно діючий комунікаційний майданчик, на якому будуть регулярно, щотижнево збиратися небайдужі українці (бажано практики), які почнуть між собою домовлятися про спільні подальші кроки, що спрямовані на виведення України з системної кризи та післявоєнну розбудову.
Всіх інших “балакунів-теоретиків”, які забирають дорогоцінний життєвий час і переводять увагу громадян на безкінечну пустопорожню балаканину, треба слати – «вслід за рашистським кораблем»…
РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!! ✌️🇺🇦