Цей документ містить систематизований аналіз структурних прогалин Конституції України (прийнята 28 червня 1996 року) — як норм, що відсутні, так і норм, що існують формально, але позбавлені механізму виконання. Аналіз упорядкований за розділами та номерним порядком статей Конституції.
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ (Статті 1–20)
СТАТТЯ 3 — ЛЮДИНА ЯК НАЙВИЩА СОЦІАЛЬНА ЦІННІСТЬ
Декларує людину, її життя і здоров'я найвищою соціальною цінністю та покладає на державу обов'язок утверджувати права людини.
Ст. 3 — Прогалини
⚠ Норма є суто декларативною: відсутній будь-який механізм притягнення держави або посадовця до відповідальності за порушення цього принципу.
⚠ Суди системно відмовляють у прямих позовах на підставі статті 3 — попри те, що стаття 8 проголошує норми Конституції нормами прямої дії.
⚠ Під час збройного конфлікту ця стаття не захищає мобілізованих від нелюдських умов служби, відсутності ротації чи примусового затримання.
СТАТТЯ 8 — ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ТА ПРЯМА ДІЯ КОНСТИТУЦІЇ
Проголошує, що норми Конституції є нормами прямої дії, і звернення до суду на їх підставі гарантується.
Ст. 8 — Прогалини
⚠ На практиці суди уникають застосування Конституції безпосередньо, вимагаючи наявності конкретного закону — що підриває саму ідею прямої дії.
⚠ Відсутній механізм відповідальності суддів за відмову застосовувати конституційні норми прямої дії.
⚠ Декларація верховенства права не підкріплена інституційними гарантіями незалежності суддів від виконавчої влади.
СТАТТЯ 17 — ЗАХИСТ СУВЕРЕНІТЕТУ ТА ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
Покладає захист суверенітету і територіальної цілісності на Збройні Сили та відповідні формування.
Ст. 17 — Прогалини
⚠ Не визначено умови проходження служби, строки мобілізації, механізми ротації.
⚠ Відсутні конституційні гарантії соціального захисту — лише відсилка до закону, який може змінюватися довільно.
⚠ Норма про заборону використання ЗСУ для обмеження прав громадян (ч. 4) не забезпечена санкцією.
СТАТТЯ 19 — МЕЖІ ПОВНОВАЖЕНЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ
Встановлює, що органи влади зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, визначених Конституцією і законами.
Ст. 19 — Найчастіше порушувана норма
⚠ ТЦК систематично здійснюють примусові затримання на вулицях ('бусифікація') без належного правового оформлення — пряме порушення цієї статті.
⚠ Відсутня персональна конституційна відповідальність посадовця за вихід за межі повноважень: акт скасовується, але особа не карається.
⚠ Суди рідко реагують на порушення цієї статті превентивно — лише постфактум і лише якщо є конкретний позивач.
РОЗДІЛ II. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ (Статті 21–68)
СТАТТЯ 21 та 22 — НЕВІДЧУЖУВАНІСТЬ ПРАВ І ЗАБОРОНА ЗВУЖЕННЯ
Права людини є невідчужуваними; при прийнятті нових законів забороняється звуження їх змісту та обсягу.
Ст. 21–22 — Прогалини
⚠ Мобілізаційне законодавство 2024 року де-факто звузило обсяг права на свободу пересування і особисту недоторканність для певних категорій громадян без чіткого конституційного обґрунтування.
⚠ Відсутній незалежний конституційний фільтр законів до їх набрання чинності (превентивний конституційний контроль).
⚠ КСУ перевіряє закони лише за зверненням, а не автоматично — що дозволяє неконституційним нормам діяти роками.
СТАТТЯ 28 — ЗАБОРОНА КАТУВАННЯ ТА НЕЛЮДСЬКОГО ПОВОДЖЕННЯ
Гарантує право на повагу до гідності, забороняє катування та нелюдське поводження.
Ст. 28 — Порушення
⚠ Документуються випадки нелюдського поводження у фільтраційних та мобілізаційних контекстах.
⚠ Відсутній незалежний конституційний орган моніторингу виконання цієї статті — Омбудсман є лише парламентським, без виконавчих повноважень.
⚠ Санкція за порушення — лише кримінальна відповідальність за конкретний злочин; системних порушень конституція не охоплює.
СТАТТЯ 29 — ПРАВО НА СВОБОДУ ТА ОСОБИСТУ НЕДОТОРКАННІСТЬ
Гарантує, що нікого не може бути заарештовано або затримано без вмотивованого рішення суду.
Ст. 29 — Найчастіше порушувана норма
⚠ Масові затримання під час мобілізаційних рейдів здійснюються без рішень суду — пряме порушення цієї статті.
⚠ 72-годинний строк до судового контролю не дотримується в умовах воєнного стану на практиці.
⚠ Відсутній механізм негайного звільнення незаконно затриманих: вимагається судове провадження, яке займає час.
СТАТТЯ 35 — СВОБОДА СОВІСТІ ТА АЛЬТЕРНАТИВНА СЛУЖБА
Гарантує, що якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням, воно замінюється альтернативною службою.
Ст. 35 — Прогалини
⚠ В умовах воєнного стану реалізація права на альтернативну службу фактично заблокована.
⚠ Відсутній конституційний строк розгляду заяв про альтернативну службу.
⚠ Конституція не захищає від переслідування за відмову від участі у конкретних операціях з міркувань сумління.
СТАТТЯ 55 — ПРАВО НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ
Гарантує право оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність органів влади.
Ст. 55 — Порушення на практиці
⚠ Перевантаженість судів, корупція та тривалість розгляду роблять судовий захист недоступним для більшості громадян.
⚠ Відсутній конституційний строк розгляду справ щодо порушення основних прав.
⚠ Судді, що систематично відмовляють у прийнятті позовів проти держави, не несуть конституційної відповідальності.
СТАТТЯ 64 — ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ
Дозволяє окремі обмеження прав в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку.
Ст. 64 — Прогалини
⚠ Перелік прав, що не можуть бути обмежені, є закритим, але на практиці розширювальне тлумачення воєнного стану порушує й інші права.
⚠ Відсутній незалежний орган оперативного конституційного контролю за обмеженнями під час воєнного стану.
⚠ Немає механізму автоматичного відновлення обмежених прав після скасування воєнного стану.
⚠ Стаття 157 забороняє будь-які зміни Конституції під час воєнного стану — що в умовах затяжної війни означає повне заморожування конституційного розвитку.
СТАТТЯ 65 — ОБОВ'ЯЗОК ЗАХИЩАТИ БАТЬКІВЩИНУ
Встановлює обов'язок захищати Вітчизну та відбувати військову службу відповідно до закону.
Ст. 65 — Системна асиметрія
⚠ Обов'язок громадянина встановлений конституційно, але кореспондуючі обов'язки держави (строки служби, умови, ротація, соціальний захист) — лише на рівні звичайного закону.
⚠ Відсутнє поняття граничного строку мобілізації або механізму демобілізації в Конституції.
⚠ Немає конституційного визначення критеріїв придатності та підстав для відстрочки.
⚠ Порушення прав мобілізованих державою не породжує конституційного права відмовитися від служби.
РОЗДІЛ IV. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ (Статті 75–101)
СТАТТЯ 79 — ДЕПУТАТСЬКА ПРИСЯГА
Встановлює присягу народного депутата на вірність Україні та Конституції.
Ст. 79 — Прогалини
⚠ Присяга є декларативною: відсутня будь-яка юридична санкція за її порушення, крім підстав, що збігаються зі статтею 81.
⚠ Невідповідність дій депутата передвиборчій програмі не є порушенням Конституції — незважаючи на пряму відсилку до інтересів виборців у тексті присяги.
⚠ Жодної процедури фіксації та оцінки відповідності дій депутата взятим зобов'язанням не існує.
СТАТТЯ 80 — ДЕПУТАТСЬКА НЕДОТОРКАННІСТЬ
Гарантує імунітет депутатів від кримінального переслідування без згоди ВРУ.
Ст. 80 — Прогалини
⚠ Критерії зняття недоторканності — суто політичні, а не правові: більшість ВРУ може заблокувати будь-яке переслідування.
⚠ Недоторканність поширюється на висловлювання, але межа між захищеним висловлюванням і наклепом чи розголошенням держтаємниці — не визначена.
⚠ Відсутній незалежний судовий контроль за рішенням ВРУ щодо зняття недоторканності.
СТАТТЯ 81 — ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ДЕПУТАТСЬКИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
Визначає вичерпний перелік підстав дострокового припинення повноважень народного депутата.
Ст. 81 — Парадокси та прогалини
⚠ П. 6: депутат втрачає мандат за вихід з фракції — але не за систематичну відсутність на голосуваннях або голосування 'за сусіда' (порушення ст. 84).
⚠ Прогул і кнопкодавство (пряме порушення ст. 84) не є підставою для припинення повноважень за жодним пунктом цієї статті.
⚠ Лобіювання приватних інтересів у законодавчому процесі — не конституційна підстава для відсторонення.
⚠ Відсутній інститут відкликання депутата виборцями між виборами.
СТАТТЯ 84 — ОСОБИСТЕ ГОЛОСУВАННЯ
Встановлює, що голосування на засіданнях здійснюється народним депутатом особисто.
Ст. 84 — Хронічне порушення без відповідальності
⚠ Практика голосування 'за сусіда' (т. зв. 'піаніно') є прямим порушенням цієї норми, але за 30 років жоден депутат не втратив мандат на цій підставі.
⚠ Відсутній автоматичний технічний чи правовий механізм фіксації та санкціонування таких порушень.
⚠ КСУ неодноразово тлумачив цю норму, але виконання рішень не забезпечене.
СТАТТЯ 85 — ПОВНОВАЖЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Визначає широкий перелік повноважень парламенту, включаючи парламентський контроль (п. 13).
Ст. 85 (п. 13) — Прогалини
⚠ Парламентський контроль за КМУ є повноваженням, а не обов'язком: невиконання цього обов'язку не тягне жодних наслідків.
⚠ Відсутня конституційна норма про мінімальну частоту чи обов'язкові предмети парламентського контролю.
⚠ Депутати, що ігнорують контрольні функції, не несуть відповідальності ні перед виборцями, ні перед правом.
РОЗДІЛ V. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ (Статті 102–112)
СТАТТЯ 102 — ПРЕЗИДЕНТ ЯК ГАРАНТ КОНСТИТУЦІЇ
Проголошує Президента гарантом державного суверенітету, Конституції, прав і свобод людини.
Ст. 102 — Найбільша декларативна прогалина
⚠ Функція 'гаранта' не забезпечена жодним виконавчим механізмом: якщо права масово порушуються — немає конституційного інструменту примушення Президента до дії.
⚠ Відсутня відповідальність за бездіяльність як гаранта — лише за конкретний злочин (імпічмент за ст. 111).
⚠ Поняття 'гарант' у Конституції є нормативно порожнім: суди не приймають позови проти Президента на підставі порушення функції гаранта.
СТАТТЯ 106 — ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА
Визначає широкий перелік повноважень Президента, включаючи верховне командування ЗСУ (п. 17) та мобілізацію (п. 20).
Ст. 106 — Прогалини
⚠ П. 17: повноваження Верховного Головнокомандувача — без будь-якої відповідальності за стратегічні рішення, що призводять до надмірних втрат.
⚠ П. 20: рішення про мобілізацію приймається Президентом і потребує лише затвердження ВРУ — без конституційних критеріїв або строків дії.
⚠ П. 30: право вето може застосовуватися для блокування конституційно зобов'язуючих реформ — без обмежень і без відповідальності.
⚠ Видання указів з перевищенням повноважень: акт скасовується КСУ, але персональна відповідальність Президента — відсутня.
⚠ Відсутній механізм відповідальності за призначення некомпетентних осіб на ключові посади.
СТАТТЯ 111 — ІМПІЧМЕНТ
Встановлює процедуру усунення Президента з поста.
Ст. 111 — Процедура як гарантована безкарність
⚠ Підстави — лише 'державна зрада або інший злочин': бездіяльність, некомпетентність, систематичне порушення Конституції — не є підставами.
⚠ Потребує ¾ голосів ВРУ (338+ з 450) — практично недосяжна цифра при будь-якій реальній парламентській конфігурації.
⚠ Процедура включає 5 послідовних стадій з участю КСУ і ВСУ — що робить її інструментом, який ніколи не буде застосований у штатній ситуації.
⚠ Відсутня відповідальність за 'ефективне' виконання повноважень — лише за злочин.
РОЗДІЛ VI. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ (Статті 113–120)
СТАТТЯ 113 — ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КМУ
КМУ є вищим органом виконавчої влади, відповідальним перед Президентом і ВРУ.
Ст. 113 — Прогалини
⚠ Подвійна підзвітність (Президент і ВРУ) створює колізію, якою виконавча влада користується для уникнення відповідальності перед обома.
⚠ Відповідальність колективна — без можливості персонального притягнення окремого міністра до конституційної відповідальності.
СТАТТЯ 116 — ФУНКЦІЇ КМУ
Визначає обов'язки КМУ, зокрема щодо прав людини (п. 2) та обороноздатності (п. 7).
Ст. 116 — Прогалини
⚠ П. 2: вжиття заходів щодо прав людини — обов'язок без санкції за невиконання.
⚠ П. 7: забезпечення обороноздатності — без критеріїв виконання та без відповідальності за провал.
⚠ Відсутня індивідуальна конституційна відповідальність міністрів: відставка лише колективна (ст. 115).
⚠ Міністр, що персонально провалив напрям, може бути повторно призначений після колективної відставки КМУ.
РОЗДІЛ VII. ПРОКУРАТУРА (Статті 121–123)
СТАТТЯ 121 — ФУНКЦІЇ ПРОКУРАТУРИ
Визначає функції прокуратури: обвинувачення, нагляд, представництво.
Ст. 121 — Прогалини
⚠ Відсутня відповідальність за невиконання наглядових функцій: системне непереслідування корупції не є конституційним порушенням для Генпрокурора.
⚠ Нагляд за ТЦК та дотриманням прав мобілізованих формально входить до функцій прокуратури — але механізму змусити прокурора діяти немає.
⚠ Незалежність прокуратури декларована, але призначення Президентом (ст. 122) робить її структурно залежною від виконавчої влади.
РОЗДІЛ VIII. ПРАВОСУДДЯ (Статті 124–131)
СТАТТЯ 126 — НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІВ
Гарантує незалежність і недоторканність суддів; судді обіймають посади безстроково.
Ст. 126 — Прогалини
⚠ Безстрокове обіймання посади без реального дисциплінарного механізму означає фактичну безкарність на весь строк кар'єри.
⚠ Підстава 'порушення присяги' для звільнення є розмитою і суб'єктивною — легко блокується корпоративною солідарністю суддівської спільноти.
⚠ Відсутній конституційний механізм реальної фінансової та адміністративної незалежності суду від виконавчої влади.
⚠ Вплив на суддів 'у будь-який спосіб' заборонений (ч. 2), але відсутня санкція для особи, що здійснює такий вплив, якщо вона не вчинила конкретного злочину.
СТАТТЯ 129 — ЗАСАДИ СУДОЧИНСТВА
Судді незалежні і підкоряються лише закону; визначені основні засади судочинства.
Ст. 129 — Прогалини
⚠ Незалежність судді використовується як щит від відповідальності за свідомо неправосудні рішення.
⚠ Затягування розгляду справ роками — порушення права (ст. 55), але конституційної санкції для судді немає.
⚠ Відсутня конституційна вимога щодо якості та повноти мотивування судових рішень.
РОЗДІЛ XII. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ (Статті 147–153)
СТАТТЯ 150 — ПОВНОВАЖЕННЯ КСУ
КСУ вирішує питання конституційності актів і надає офіційне тлумачення Конституції та законів.
Ст. 150 — Системна проблема
⚠ Рішення КСУ є 'остаточними і не можуть бути оскаржені' (ч. 2) — навіть якщо ухвалені з порушенням процедури або очевидно політично вмотивовані.
⚠ КСУ перевіряє закони лише за зверненням обмеженого кола суб'єктів — відсутній превентивний конституційний контроль.
⚠ Рішення 2010 року (скасування реформи 2004 р.) — визнане фаховою спільнотою антиконституційним переворотом — ніколи не тягнуло відповідальності для суддів КСУ.
⚠ Відсутній механізм відповідальності суддів КСУ за перевищення повноважень при тлумаченні Конституції.
РОЗДІЛ XIII. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ (Статті 154–159)
СТАТТЯ 157 — ЗАБОРОНА ЗМІН ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ
Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Ст. 157 — Стратегічна пастка
⚠ В умовах затяжної повномасштабної війни ця норма повністю блокує конституційний розвиток на невизначений строк.
⚠ Всі виявлені прогалини — зокрема відсутність механізмів відповідальності — не можуть бути усунені, доки діє воєнний стан.
⚠ Норма не передбачає виключень навіть для технічних або адаптаційних змін, що не стосуються прав і свобод.
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ: АРХІТЕКТУРНІ ВАДИ
ПРИНЦИП 'ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БЕЗ САНКЦІЇ'
Конституція встановлює обов'язки для органів влади (статті 102, 116, 121, 129), але механізми притягнення до відповідальності або надмірно ускладнені, або політично залежні, або відсутні взагалі. Середнього рівня — дисциплінарної конституційної відповідальності — не існує.
АСИМЕТРІЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ і ГРОМАДЯНИНА
Конституція детально фіксує обов'язки громадянина, але не встановлює кореспондуючої відповідальності держави:
👉 ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯНИНА
- Обов'язок захищати Батьківщину (ст. 65) — без строків служби
- Сплата податків (ст. 67) — без права знати, як витрачаються
- Виконання Конституції (ст. 68) — під загрозою кримінальної відповідальності
👉 ОБОВ'ЯЗКИ ДЕРЖАВИ (формальні, без санкцій)
- Захист суверенітету (ст. 17) — без умов і гарантій для службовців
- Виконання бюджету (ст. 95-97) — лише звіт, без санкцій за провал
- Додержання Конституції (ст. 19) — без персональної відповідальності
- ВІДСУТНІСТЬ ІНСТИТУТУ ВІДКЛИКАННЯ
Жодна стаття Конституції не передбачає права виборців відкликати депутата чи будь-якого іншого обраного посадовця між виборами за незадовільне виконання обов'язків.
- 'ДЕКЛАРАТИВНИЙ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМ'
Статті 3, 8, 17, 19, 102 — програмні норми без механізму прямої виконуваності. Попри декларацію статті 8 про пряму дію, суди відмовляють у позовах, заснованих безпосередньо на цих статтях.
- ВІДСУТНІСТЬ ПРЕВЕНТИВНОГО КОНСТИТУЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ
КСУ перевіряє закони лише після їх прийняття і лише за зверненням. Відсутній інститут попереднього конституційного контролю законопроектів, що дозволяє неконституційним нормам діяти роками до їх оскарження.
- ВІДСУТНІСТЬ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЛЮСТРАЦІЇ
Конституція не містить жодного механізму, що запобігав би особам, які порушили присягу або вчинили антиконституційні дії, обіймати державні посади повторно.
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК
Українська Конституція побудована за моделлю «відповідальність як виняток, а не правило». Кожен орган влади наділений широкими повноваженнями, але механізми притягнення до відповідальності або надмірно ускладнені (імпічмент), або політично залежні (резолюція недовіри), або відсутні взагалі (більшість повсякденних порушень).
Ключова архітектурна проблема — відсутність середнього рівня конституційної відповідальності між повною безкарністю та кримінальним переслідуванням. Це не випадковість, а свідомий вибір творців Конституції 1996 року, які дбали насамперед про розподіл влади між елітними групами, а не про підзвітність влади громадянину.
В умовах збройного конфлікту ці вади набувають критичного значення: держава може необмежено мобілізувати, обмежувати права і витрачати ресурси — не несучи конституційної відповідальності перед людиною, яку зобов'язана захищати.
Аналіз підготовлено: 2026 рік
